І знову про наступність

Наступність дошкільної і початкової освіти:

 плавний перехід чи стрибок через прірву?

20 квітня 2015 року у Київському міському будинку вчителя відбувся науково-практичний семінар «Наступність дошкільної і початкової освіти — актуальна проблема сучасності». Захід було організовано кафедрою початкової освіти та методик природничо-математичних дисциплін і кафедрою дошкільної освіти Педагогічного інституту Київського університету імені Бориса Грінченка у межах тижня двох кафедр.

У семінарі взяли участь науковці — педагоги та психологи, методисти районних науково-методичних центрів з дошкільної та початкової освіти, вихователі-методисти та вихователі старших груп дошкільних начальних закладів, учителі початкової школи, заступники директорів з початкової освіти загальноосвітніх навчальних закладів та студенти.

У формі круглого столу учасники обговорили наукові підходи до організації дошкільної та початкової освіти, взаємодію дошкільних закладів та початкової школи, а також наступність у змісті дошкільної та початкової освіти, у підготовці майбутніх фахівців дошкільної та початкової освіти тощо.

Найгостріше дискусія точилася, зокрема, навколо таких питань:

що головне — індивідуальність дитини чи стандарт освіти?

на що треба орієнтуватись у навчанні — на можливості дитини чи на програму?

під час навчання педагогу слід чітко дотримуватись програмових вимог чи проявляти творчість?

що має бути в основі змісту освіти дітей дошкільного віку та молодших школярів?

хто винен в тому, що діти не хочуть іти до школи?

чи вирішить проблему наступності створення комплексів дитячий садок-школа?

Під час обговорення максимальну підтримку аудиторії отримали тези про те, що:

необхідно не лише зберегти індивідуальність кожної дитини, а й допомогти їй адаптуватись до життя в соціумі;

дорослий повинен адаптуватися до дитини, а не навпаки;

кожна дитина має повноцінно проживати усі вікові періоди;

у розробці змісту повинні брати участь фахівці як дошкільної, так і початкової освіті;

позитивно на адаптацію дитини до навчання в школі буде впливати «Школа наставництва», яка передбачає спілкування дошкільників та учнів початкових класів;

учителі початкових класів не готові до роботи з шестирічними дітьми, тож варто фахово самовдосконалюватися.

Учасниками семінару також було визначено коло проблем в сучасній дошкільній та початковій освіті, серед яких:

наявність неправильно сформованих стереотипів про навчання в дитячому садку та в початковій школі;

неготовність шестирічної дитини до навчання в школі;

шестирічні та семирічні діти в одному класі;

відсутність єдиного розвивального середовища.

Проте всі учасники дискусії дійшли згоди в тому, що дошкільне дитинство — це самоцінний період життя дитини, а не «підготовка до школи». І причини дитячих проблем у контексті наступності слід шукати не в дітях, а в дорослих, як педагогах, так і батьках. З батьками слід активно проводити просвітницьку діяльність, спрямовану на подолання існуючих стереотипів щодо підготовки дитини до школи. А вихователям і вчителям спрямувати зусилля на самовдосконалення. Дитина буде готовою вступити в новий етап свого життя, діяти в нових умовах, бути відкритою до нових стосунків, знань і справ тоді, коли сповна реалізує свій, властивий дошкільному періоду дитинства, потенціал у пріоритетних видах діяльності — грі, спілкуванні, художньо-продуктивній діяльності, тобто досягне «дошкільної зрілості». 

За матеріалами http://pedrada.com.ua/news/gruppy/ofitsijjni_zustrichi_obgovorennja/pochatkova_osvita/